Як, незважаючи на карантин, УКУ вдалося вперше провести благодійний захід онлайн, зустрітися із понад 200 родинами благодійників з усього світу та зібрати майже 6 мільйонів гривень на стипендії студентам та викладачам університету. Навіть в онлайні, Перелаз’ традиційно вів відомий український шоумен Сергій Притула, а музичним гостем став Тарас Чубай. Крім традиційних Тихого й Гучного аукціонів та живої української музики, презентували будівництво нового корпусу УКУ – студентського Колегіуму II.
Усі попередні дванадцять років свято Перелазу вважали відкритим після того, як усі гості переступлять через символічний перелаз, а отець-ректор вишу проведе вітальну молитву. І якщо досвід онлайн-богослужінь УКУ опанувало ще на початку карантину, уявити собі родинне, світле, весняне свято благодійності без обов’язкових атрибутів, як-от травневого сонця, щирих обіймів, живого спілкування та музики було насправді складно. Втім, хоч усміхнені обличчя великої родини УКУ довелося дивитися на екрані, а не в реальному житті, організатори події зробили все для того, щоби наблизитися до теплої та затишної атмосфери УКУ. Понад 200 родин з 30 міст з усього світу приєдналися в цей вечір до zoom-конференції, щоби підтримати університетську спільноту в складні часи й щирою усмішкою, і щедрими пожертвами на студентські та викладацькі стипендії.
Завдяки щедрості великої родини, яка зустрілася на XIII Благодійному онлайн Перелазі’, університету вдалося зібрати заплановану суму. Майже шість мільйонів гривень пожертв до стипендійного фонду імені Митрополита Андрея Шептицького забезпечать 61 семестрову та річну стипендії для студентів та 2 стипендії для викладачів.
Щоби присвятити час дорогоцінному спілкуванню гостей, організатори поділили присутніх на невеликі групи, у яких протягом кількох хвилин незнайомі люди могли представитися, а знайомі — обмінятися усмішками й добрими словами. Серед гостей, як і завжди, були й ті, хто не пропустили жодного фольк-балу протягом 13 років, і ті, для кого досвід онлайн-Перелазу став першим благодійним заходом. Багато гостей цьогорічного свята — українці діаспори, які змогли зі своїх осель у Чикаго, Торонто, Нью-Йорку та Мельбурні перенестися у святкову родинну атмосферу УКУ.
Для особистого спілкування гостей, яке є невід’ємною складовою оффлайн Перелазу, організатори події запропонували не лише кількахвилинне вітання в групах, а і групове завдання, у якому попросили помріяти про досягнення УКУ у 2050 році. Чого тільки не було серед передбачень: і філії УКУ на Марсі, і тісна співпраця з Лігою Плюща. Серед пропозицій було і впровадження традиційного для УКУ благодійного Перелазу національним українським святом. І хоч невідомо, чи справдяться ці мрії, знаємо напевне, що спільнота друзів та жертводавців, слідуючи заклику владики Бориса, справді вміє бажати великого, а ще — незважаючи на труднощі — діяти вже сьогодні, своєю благодійністю підтримуючи й українську освіту загалом, і сотні талановитих студентів.
До гостей Перелазу також звернулися і двоє студентів УКУ, для яких стипендія жертводавця не лише посилила мотивацію вчитися, але й дала наснагу для позаакадемічних звершень.
Михайло Ємчура, який завершує четвертий курс бакалаврської програми з «Історії», розповідає, як на шляху до київського університету та освіти архітектора із батьком відвідав Львів та Приймальну комісію УКУ. Поспілкувавшись з о. Павлом Худом добрих кілька годин, а потім отримавши пропозицію переночувати з дороги на кампусі УКУ, щоби наступного дня виїхати в Київ, Михайло із батьком зрозуміли, що не їхатимуть до столиці, адже вибір уже зроблений — і він на користь УКУ. «Я зробив вибір на користь університету, а не професії — і жодного разу про це не пошкодував, — зізнається Михайло». Уже після першого знайомства із вишем я відчув, що УКУ — це, перш за все, теплота, невимушеність і турбота. Це були необхідні для мене-підлітка речі, вони допомогли мені зрозуміти, ким я є. Я захопився навчанням, а також брав активну участь у студентському самоврядуванні. Мені було дуже цікаво опановувати речі, які до того були невідомі», — ділиться досвідом студент бакалаврської програми з історії Михайло Ємчура.
Студентка третього курсу бакалаврської програми з «Психології та психотерапії» Олена Шумейда, яка протягом навчання також брала участь у науково практичному товаристві, студентському парламенті та дописувала в студентський блог подякувала своїм фундаторам стипендії за наснагу та мотивацію. На думку дівчини, атмосфера спільності, відкритості та довіри в УКУ сприяє не лише професійному становленню, а й особистісному розвитку. Саме вона, на думку дівчини, є наріжною основою християнських цінностей та однією із важливих особливостей УКУ. Олена звернулася до гостей зі словами подяки: «Ви, друзі та жертводавці УКУ, помножуєте світло, бо світ цього потребує, і цього потребуємо ми, студенти. Ми можемо багато, нам лише потрібно, щоби хтось у нас вірив».
У рамках спілкування зі спільнотою УКУ, організатори Перелазу також розповіли і про масштабне будівництво Колегіуму ІІ, яке триває. Нова будівля в академічному містечку УКУ створить можливість для проживання в кампусі і формації для понад 300 студентів університету. Особисто пообіцяв пожертвувати на будівництво Колегіуму ІІ – 1 млн. дол. США. пан Юрій Косюк (агрохолдинг МХП).
Зокрема, проект підтримали українські жертводавці:
- Фонд родини Загорій — 300 тис.дол.;
- інвестиційна компанія «Dragon Capital» в особі Томаша Фіали- 200 тис.дол.
Пожертвою в 100 тис.дол. будівництво підтримали:
- компанія «SoftServe» в особі Вервеги Тараса, Кицмея Тараса, Дениса Олега та Любінця Ярослава;
- Фонд Петра Порошенко; компанія «Галнафтогаз», пан Віталій Антонов.
- компанія Нова Пошта, пан В’ячеслав Клімов — 60 тис.дол.;
- компанія Екооптіма в особі Зіновія Козицького-50 тис.дол.;
- Львівські приятелі УКУ, зокрема, Козак Богдан, Бережанський Олександр, Федишин Роман, Вовк Олена, Гаврилів Андрій із бізнес-партнером із Дніпра Євгеном Яременко, які разом пожертвували на будівництво Колегіуму 115 тис.дол.
Президент УКУ, владика Борис Ґудзяк виголосив свою промову перед Гучним аукціоном. Владика розповів, що востаннє відвідував УКУ в останні дні перед карантином, але й під час карантину підтримує зв’язок зі спільнотою, спілкуючись і з ректоратом, і із сенатом, і зі студентами та викладачами. Владика поділився, що спільнота університету дає йому наснагу та натхнення.
«У розмовах зі спільнотою я бачу людей, які згуртовано і стратегічно рухаються вперед, цей рух — симфонія. Постава спільноти УКУ й мене виструнчує. Бо не страх підштовхує їх до дії, а надія й певність у тому, що віддано працюючи зараз, їм вдасться зберегти все це заради роботи, що ще попереду.
Мені подобається цей клич отця-ректора Богдана Праха: ми маємо вийти з цього виклику сильнішими, маємо зробити стрибок уперед. Ця ситуація справді має відкриватися для нас шансом, а не перепоною чи приводом для депресії. Дякую отцю Богдану за цю поставу, дякую за радість і натхнення, яке спільнота приносить. Нехай Бог підтримає всіх вас за те, що даруєте стільки надії», — звернувся владика Борис до спільноти друзів УКУ.
Після промови владики Бориса розпочався Гучний аукціон, за результатами якого УКУ продало 11 лотів, серед яких не лише твори мистецтва, а й зустрічі, пленери та екскурсії зі спільнотою та друзями УКУ. Завдяки щедрості великої родини, яка зустрілася на XIII Благодійному онлайн Перелазі, університету вдалося зібрати заплановану суму: майже шість мільйонів гривень пожертв. Кошти, зібрані під час Перелазу підуть до стипендійного фонду імені Митрополита Андрея Шептицького для підтримки студентів та викладачів університету.
Ця сума забезпечить 61 семестрову та річну стипендії для студентів та 2 стипендії для викладачів.
Благодійний вечір традиційно завершився музикою й танцями — для гостей цьогоріч грав Тарас Чубай. І хоч не могли всі разом танцювати, як зазвичай, іконки з відео гостей із різних куточків світу мерехтіли: хтось усміхався й підспівував, хтось підносив келихи, а хтось і танцював.
На завершення вечора гості помолилися разом із владикою Борисом, а потім організатори увімкнули мікрофони гостей для прощання та висловили величезну вдячність за щиру підтримку й години радості у великому родинному колі. «Сподіваюся, що емоції, які ми отримали протягом цього свята благодійності будуть справді імунозмінюючими. Будьте здорові та нехай ваші мрії здійснюються», — попрощався з гостями отець-ректор.
