“Вступ без хабарів, можливість вчитись без корупції чи домовленостей та здобувати знання «як на Заході» – ось що я знали про УКУ і це справді захоплювало”, – розповідає Одарка Бордун яка у 1999 році, на здивування близьких, вступила у Львівську богословську академію, а сьогодні працює керівником відділу комунікацій і залучення ресурсів Caritas Ukraine.
“Вже у 1999 році, попри невелику популярність, УКУ мав зразкову репутацією, але все ж моєму рішенню дивувалися і розпитували, “ну а ким ти потім станеш?” – відповіді на це запитання я, звісно, не мала, але з перших тижнів зрозуміла, що дійсно потрапила в «інший світ», – розповідає Одарка Бордун і зізнається, що УКУ стало для неї справжнім другим домом.
“Згадую, як ми на першому курсі пішли колядувати до нашого куратора Олени Джеджори – в гості! Додому! До викладача! А нам там ще й налили вина – в свідомості підлітка, що виріс на пережитках Радянського союзу, це було справжнім розривом шаблонів”, – пригадує з усмішкою.
З особливим теплом згадує і про саме навчання: “Мені подобається думати, що навіть якщо я не надто багато винесла з деяких занять (грецькою, для прикладу, хіба можу «Отче наш» згадати), нас навчили думати, здобувати знання, ставити запитання і шукати на них відповіді. Нас вчили бути самостійними і підтримували практично будь-які ініціативи – чи то Кіноклуб, чи то Центр сакрального мистецтва, студентська газета та багато іншого”, – розповідає.
Одарка і сьогодні продовжує слідкувати за розвитком УКУ, який, з часу її студентських років суттєво виріс.
“В суспільстві є значний попит на якісну освіту, нові можливості і відповіді УКУ на ці запити можуть тільки викликати захоплення. Дійсно круто, що наша укуівська родина щороку стає більшою, цікавішою, різноманітнішою, адже всі разом ми отримуємо більше інструментів, для того щоб змінювати світ на краще, – розповідає Одарка Бордун. – А ще – студентам УКУ завжди повторювали, що вони «сіль землі», це дуже гарна метафора і велика відповідальність – потрібно постійно слідкувати, щоб проміле не зменшувалось”.
