Любити людей, удосконалювати професійні навики і вміти попіклуватися про себе – три вважливі якості психолога, вважає Вікторія Бжежитская, студентка Магістерської програми з клінічної психології з основами когнітивно-поведінкової терапії УКУ.
Стати психологом Вікторія вирішила після народження дітей, бо хотіла якнайкраще їх виховати, аби вони були щасливими. Сама шукала літературу, а згодом їй випала нагода потрапити на навчання з християнського консультування у Портленді (Орегон, США).
Після цього відкрилися нові горизонти можливостей. Вона має колосальний практичний досвід у «Kiev Counseling Center», де працювала під супервізією засновника цього центру, д-ра клінічної психології, терапевта Денніса Боуена. У 2010 році вона відкрила у Житомирі центр розвитку сім’ї та особистості за підтримки МБФ «Місії Самарян в Україні». У центрі застосовує власноруч перекладені й адаптовані до українських реалій американські тренінгові програми з особистісних кордонів та асертивності та програму, розроблену Австралійським Центром психологічних інтервенцій, учасницею яких була сама. На основі когнітивно-поведінкової терапії створила програму «Школа асертивності», яка отримала чимало гарних відгуків. Проводила програму профілактики проблемної поведінки дітей в школах, булінгу, імпульсивності учнів “Second Step”. Навчається паралельно в УІ КПТ.
Зараз Вікторія разом з колегами працює над новим проектом – це антибулінгова програма в школах Житомира і Львова. «Після розробки програми нам треба провести дослідження з її ефективності. Як їх проводити, які є нові інструменти, дізналася саме під час навчання в УКУ. Тут ми їх вивчаємо і вдосконалюємо. Також для мене було дуже корисно в рамках курсу послухати лекції з приводу пропедевтики рідкісних розладів, які інколи можуть траплятися і в моїй професійній практиці».
Поєднувати батьківство, роботу і навчання – наразі є найбільшим викликом для Вікторії. На все треба час і внутрішні ресурси. За її словами, професійний психолог повинен вміти берегти себе від емоційного вигорання: «Добрий терапевт – це живий терапевт. Якщо ми вигораємо, то треба працювати над ресурсами, що ми могли допомагати іншим. Деякі клієнти потребують довготермінової терапії, і це забирає сили. Я себе рятую від вигорання через стосунки з людьми, підтримкою колег і спілкуванням з супервізорами».
Майбутнім студентам Вікторія радить не пропускати лекцій, оскільки курс є досить інтенсивним, а ще бути уважними і старанними у виконанні домашніх завдань: «Вони є особливо корисними для тих, хто пішов на навчання без попереднього досвіду. Також по можливості займатися самонавчанням – читати рекомендовану літературу і постійно розвиватися».
